І заридало літнє небо,
Сльозяться хмари в вишині,
А над рікою плачуть верби
У самотинній тишині.
І падають сливки додолу,
Мов зорепад скида зірки,
Заглянув вітер за стодолу,
Зірвавши кленові листки.
А дощ періщить, пахне пріллю,
Немов прорвало небеса,
Лише помите з пилі гілля
У чистім листі провиса.
Уже неділю без зупину,
Природа творить цей кошмар,
Та висохне земна ряднина,
Як сонце вигляне з-за хмар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519838
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2014
автор: Віталій Назарук