Низький уклін тобі, державо,
За те, що вже багато літ,
Ти прагнеш волі і по праву
Єднаєш нас у моноліт.
А ми пишаємось тобою,
Хоч вороги обсіли нас,
Та ми готові йти до бою,
Щоб наступив жаданий час.
Коли вдягнемо вишиванки,
Притиснем руки до сердець
І чисте небо на світанку,
Війну зупинить накінець…
А ми, твої сини і дочки,
Свіжі засіємо хліба,
Новенькі з’являться листочки
І зникне між людьми злоба.
Моя квітуча, Україно,
Мій рідний край, моя земля,
Люблю тебе, як батько сина,
Як маму любить немовля.
Не може твій народ без волі,
І так уже багато літ,
Зроди для нас щасливу долю,
Єднай і далі в моноліт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519270
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2014
автор: Віталій Назарук