Майорить красунечка калина,
Цвіт кривавий душу неньки ранить.
Виросла на цвинтарі… у сина.
То ж постійно рідну матір манить.
Розум не витримує уяву -
Біль який згубив її дитину?!
Опустили люди сина в яму.
- Серденько моє! Один – єдиний!
Не потрібні більше їй світанки...
Не потрібне сонечко та зорі.
Її сина задавило танком!
Чи чекати ще їй щось від долі?
Не побачить син вже краєвиди!
По росі не побіжить босоніж.
- Мамо, - вже не скаже, - Вийди!
Дожени та обійми! Здогониш?
Хто ж це вирішив - її дитина
житиме чи ні? Спитав він матір?!
Проклинатиме вся Україна
За те горе, що приніс у хату!
Майорить красунечка калина,
Цвіт кривавий душу неньки ранить.
Виросла на цвинтарі… у сина.
То ж постійно рідну матір манить.
---------------------------------------------
- Тримайся, ненько! Так благаю!
Ти ж не сама – є добрі люди!
Я зараз Янгол... крила маю...
Завжди з тобою поряд буду.
23.08.2014 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2014
автор: Любов Вишневецька