Віра віється високо в небі,
До землі долітають краплини.
І немає такої потреби
Віру вловлювать, мовби дитина.
І росу – відголосок надії –
Не збирають в траві пілігрими.
І весну в найщиріші обійми –
Запоруку любові – не приймуть.
Хай же краплі із золота віри
Ллються в пригоршні, хай всяк збирає!
І любові велику ту міру
Збереже, як дарунок із раю.
23.05.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519085
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2014
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)