Майдан

Сини  революції,  де  ви  тепер  ?  
Хто  ще  живий,  ну  а  хто  вже  й  помер...
В  день  той  злощасний  не  стало  вже  вас,
Коли  був  наданий  злочинний  наказ.
Не  всі  повернулись  додому  з  Майдану
Побачити  друзів,  рідних  і  маму.
Загиблі  майданівці  героями  стали,
Небесною  Сотнею  їх  люди  прозвали
Старі  й  молоді  відійшли  в  світ  чудес,
Й  спостерігають  за  нами  з  небес.
Що  думаєм  ж  ми  за  сьогоднішню  владу  ?
В  Криму  що  не  здатна  навести  ладу.
Жили  собі  тихо,  бували  на  морі
Й  тут  різко  їм  стало  в  Україні  жить  горе.
Президентська  кампанія  в  них  в  головах
А  винні  у  вбивствах  вже  й  не  при  дєлах
Покласти  всіх  тих  із  загиблими  поряд,
А  вони  живуть  далі,  не  знаючи  горя.
Піднялися  люди  змінити  країну,
Привладні  ж  відправили  їх  в  домовину...
За  що  ж  ви  загинули  ?  Хто  ж  відповість  ?
Лиш  вітер  гуля  біля  пам'ятних  місць...
В  Криму  русомовних  тиснуть  занадто,
А  за  наші  права  тут  казати  й  не  варто...
Все  добре  що  мало  прийти  із  майдану  -
Свобода  й  братерство...?  Там  їх  вже  не  стане
Не  згодних  з  Путлером  у  тюрми  посадять  
А  інших  на  схід  розвезуть  -  най  батрачать  !
Все  буде  чудово  -  здорожчання  цін,
А  ціни  в  рублях  з  магазинних  вітрин.
І  всі  заживуть  як  ніколи  до  того
Так-само,  без  змін,  без  надії  -  убого...
Не  стане  туристів,  ну  а  навіщо  ?
Зате  побережжя  вільніше,  чистіше.
Не  буде  проклятого  світла  й  води
Воно  ж  українське,  а  це  до  біди  !
Тож  буде  тепер  у  нас  Крим  незалежним,
Все  буде  як  треба,  так  як  належно.
Активно  "Росія  !"  кричали  бабусі
В  країні  тій  вмерти  це  в  їхньому  дусі
Де  ліпше  жити  за  всіх  Вони  знають
А  тих  хто  не  згоден  -  лупцюють  і  лають.
Для  них  Україна  ще  винна  багааато
Куди  вона  дінеться  ?!  нехай  за  все  платить  !
Бандерівці  стали  страшніше  бабая
А  хто  це  такі  -  ніхто  толком  не  знає
В  Росії  дітей,  певно,  ними  лякають
Шкода  їх,  бо  люди  ж  правди  не  знають.
Все-ж  Путлєр  не  хоче  нас  відпустити
А  то  ще,  не  дай  Бог,  почнем  краще  жити
Він  звик,  що  ми  все  життя  на  колінах
Не  дати  підвестись  -  завдання  єдине.
Тож  будьмо  вільні,  квітучі  і  сильні
Без  чужого  ярма  оновленій  країні  !

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518960
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: <<<S.R.V.R>>>