Квітки каштанів не горять свічками,
А, мов солдати-вартові, чатують,
Щоб літу передати панораму
Життя й любові, бо на них полюють
Чутки воєнні та блокпости грізні,
Блакитну фарбу з неба обдирають.
І вірять: неодмінно їхня візьме,
Розіб’ють вщент і залишки від раю.
Квітки-солдати голови схилили,
Проте не склали, як їх не ламали.
Позичимо в дерев та квіту сили,
Щоб помисли братерства в нас буяли.
03.05.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518748
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2014
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)