Під теплим серпневим дощем,
Мокне сонне місто.
Неначе з пелюстками крем,
Мов руде намисто.
Вже лягає тихо вечір,
Стікає білий день.
Знов туман вкриває плечі
І шепотить пісень.
Вдяга ніч шовкові роси,
Та приміряє шаль.
Впліта зорі в свої коси,
Смарагдову скрижаль.
Плете мереживо з казок,
Стікає час по волі.
Ніч й це намисто із зірок,
Спливає в сине море -
Містерій, мрій, примар, думок...
Лиш десь музика лунає,
Щемно-тихий вальс дощу.
Серце знає, що кохає,
Шепотить не відпущу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518742
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.08.2014
автор: Валерій Кець