Ворогами ми стали тепер,
Хоч зріднились колись при Богданові,
Крок насильства любов нашу стер
Хрест поставив на «вашому ханові».
Стільки років жили, як брати,
Родичалися, їздили в гості…
А тепер ми під «градом» лягли…
У донецькім степу наші кості.
Ми пліч-о-пліч стояли в бою,
Коли рвались до Волги фашисти,
Захищали ж бо землю свою,
А тепер ви для нас вже рашисти.
Ви прозрієте, прийде ще час,
Ми ж бо прагнули волі віками,
Ви тоді зрозумієте враз,
Перед Богом з якими гріхами…
Вороги ми тепер – вороги,
Будем жити тепер поодинці,
Тепер різні у нас береги,
Ви ще гірші, як кляті ординці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518659
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2014
автор: Віталій Назарук