[b][i]Сумніви, сумніви, сумніви, сумніви...
Чом ви лінчуєте сон
та поміж нами – украй нерозумними –
чужості сієте клон?
Може, тому що ніяк не нагріємо
місця свого у житті,
тóму, що нам зі святими і грішними
випало в човні пливти?
Може, тому що рабів нерішучими
робить нужденне життя?
Чи, мо', тому що з успішними учнями
бореться нице сміття?
...Сумніви, сумніви, сумніви, сумніви
крають кохані серця...
Сумніви злії, не будьте безумними –
душі жадають вінця!
Сумніви наші вже стали нестерпними –
в серці невимовний біль.
Плинуть роки неспокійними серпнями,
плаче омріяна ціль.
21.08.2014[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.08.2014
автор: Олекса Удайко