Моя прадавня, бідна Україно,
В віках стражденна батьківська земля.
Люблю тебе всім серцем до загину,
Як мати любить в горі немовля.
Тебе віками нищили і рвали,
Синів найкращих гнали у Сибір.
Собачі діти вдома ґвалтували,
Щоб ти жила біді наперекір.
Схилю в зажурі голову й заплачу,
Сльоза скупая котиться з очей.
Змахну її рукою нетерплячу.
Нехай в Москві не тішиться пігмей.
Збіжить лиха, прокотиться година,
Розплата гряне, громом перед ним.
Ми ж ні за що, не станем на коліна.
І не впадем в ході ні перед ким!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518519
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.08.2014
автор: Дід Миколай