У дзеркалі заднього виду
Зникаю я...маленька...
Зникаю зовсім, без сліду?
Ти доторкнися легенько.
Ти перевір – чи жива ще?
Що від мене лишилось?
Хотів ти зробити краще.
Та все умить закінчилось.
Скінчилися тижні слави.
Скінчились шалені кулі.
Ми жили заради забави,
А тепер навіки поснули.
Півсотні куль упіймали.
Можливо, стількох убили.
Та як би нас не сприймали,
Ми це життя любили.
Краще бути злочинцем,
Ніж від нудьги помирати.
Краще померти, принце,
Ніж побачити грати.
В одній могилі, як в ліжку,
Я хочу з тобою лежати.
Мати вкриє слізьми доріжку
І будуть сміятися гади.
***
И если когда-то погибнуть придётся,
Лежать нам, конечно, в могиле одной.
И мать будет плакать, а гады — смеяться.
Для Бонни и Клайда наступит покой. (Уривок з твору вбивці Bonnie Parker)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518512
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.08.2014
автор: Олена Мальва