Нарешті вже останній місяць літа,
Скосили в полі і пшеницю, й жито,
Лежить валками золота солома,
Від слив і яблук - на зубах оскома…
Від винограду й груш - п’янке повітря,
В саду й на клумбах - майорить палітра,
Висить проміння сонця в павутині,
Вечірні зорі, як разок бурштину…
Пора палюча - квіти вже змарніли,
Засмага - шоколад по всьому тілу,
Росою з неба - вранці прохолода,
В молитвах всі звертаються до Бога…
Горять лампадами безсонні ночі,
Чекають люди на слова пророчі -
Чи скоро прийде спокій в Україну,
І чи Донбас піднімуть із руїни?
Вже скоро осінь, листя - кров багряна,
На жаль, для когось вже вона остання,
Злітають в небо душі-янголята,
За сином гірко плаче сива мати…
І ще не раз безсонними ночами,
Загиблий син прийде в обійми мами…
Останній місяць – догорає літо,
Перед очима жах - згоріли діти!
Анафему прокляття посилаю,
І покарання Боже вимагаю
Для тих, хто злочин цей тяжкий вчинили -
Людей цивільних ГРАДом спопелили…
Голосить серце і душа волає,
Людей загиблих душі відлітають…
Вже скоро осінь, літо догорає,
Війні проклятій – ні кінця, ні краю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518357
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2014
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО