Не кидай слова на вітер,
він їх понесе в світи,
не визбираєш тих літер,
хоч, з часом, й захочеш ти.
Не кидай слова... Вернуться
на мить чи, можливо, дві.
А потім, як дощ, минуться,
залишивши слід в душі
глибокий, чи ба - смертельний,
такий, що повільно їсть
до сліз у очах, пустельний,
ніким не проханний гість.
Не кидай слова на вітер,
він їх рознесе як пил.
Усіх позбирати літер
не має людина сил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518330
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2014
автор: Ксенія Фуштор