Десь у сірому небі над Лондоном
Літаки розбивають турбінами
Вальси сліз таємничі для кожного,
Хто закрився від серця стінами
Трішки мокрими, прохолодними,
І постійно від болю сирими.
Їм набридло бути голодними,
Плачучи в сигаретному димі.
Від кохання втікають розлуками,
Аеропортами і квитками,
І прощаються мовчки муками,
Щоб цю мить не забути роками.
Раптом тихо шепне: «Рейс скасовано»,
В серці знов зацвітуть ніжні груші,
Так завжди десь у небі над Лондоном
Дощ відроджує втомлені душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518325
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2014
автор: E. Insomnia