Плаче моя доля за життям юначим,
А сади весняні пахнуть, як колись,
Ми тепер, кохана, своє щастя бачим,
Бо тоді уперше разом обнялись!
Сяяв ясен Місяць і співали зорі,
Путь Молочний в небі вказував нам шлях,
Вітер гнав тумани, наче хвилі в морі,
Розсипались зорі зерном по полях.
Доленько щаслива, поетична доле,
Прилітай і далі на святу Волинь…
Де ліси казкові, де льонове поле,
Де хліба малюють волошкову синь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518240
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2014
автор: Віталій Назарук