А ліс – як вишитий рушник
на полотні моєї долі,
немов стожарів збляклих лик
в обіймах щедрої сваволі.
Тут є усе: і дзвін сосни,
і сміх тремтливої осини,
весільний спів горобини,
і плач червоної калини.
Тут ще квітує дивоцвіт
і пахне росами із ночі,
ще ллється пісня на весь світ
і пломеніють щастям очі.
Тут ще весна не відцвіла,
а вже згубилось тепле літо,
вже спить русалка лісова,
блакитним маревом зігріта.
З гордовини злітає лист,
багряний лист... І плід янтарний
совиним оком – на весь ліс! –
Пророчить день... Невже останній?
Створено (24. 10. 1986 р. с. Бабинці, Тернопільщина),
10. 01. 1988 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІІ. Дрогобич: "Коло", 2004. – С. 57;
2. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 62;
3. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 433.
4. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. 56 с. – С. 45.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2014
автор: Т. Василько