Ланцюгами обітниць ми скуті з тобою довіку,
Поступово втрачаємо смак і усі відчуття.
Відлітають невпинно в минуле години без ліку,
Як вода крізь пісок, витікає з нас радість життя.
Телефонний зв’язок – переривчаста кардіограма,
Де вагоме мовчання і пустопорожні слова.
Від стріли Купідона гниє незагоєна рана,
Лікар-час не лікує, дивуюсь, як досі жива.
Голос твій не бринить – шелестить, наче вітер у мушлі.
Загубила обручку в піску. Ти давно вже не мій...
Залишаю наш острів, пробач мені… Хвилі бездушні
Підмивають фундамент палацу нездійснених мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517962
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)