Врешті-решт що такого в тому,
що не можу заснути й досі...-
не мені золотаву втому
наливала сьогодні осінь.
Шибка наче шматочок плазми,
що побачити в ній я мушу?...-
Поцілунків солодких спазми,
не мою ж обнiмають душу.
Це не ревність,це просто туга,
наростаюча з кожним віршем,
бо не можу свій статус друга,
я змінити на де що інше!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517861
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Леслав