Зупиняючи час над хмільними джерелами мушу
i на відстані погляду теж не забути слова,
бо жага у мені ненаситна,солодка,жива...
пульс як ноти без фальші бажаннями збуджує душу...
Навіть мрія колись безталанно затоптана в брук,
нині знову повзе за ярилом в зеніт по вершалу,
тільки б не розгубити ніколи нестримного шалу,
що своїм божевіллям таки доторкнувся до рук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517860
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Леслав