Внук Мордехайчика плюгавий,
Миршаве бидло Сатани.
Насіння суче і двоглаве,
Вогонь роздмухав із Орди.
Знов крові свіжої схотілось,
Мутантам хижої змії.
Бабло у танці закрутилось,
Не сплять іуди й шахраї.
Чого ти лізеш в Україну,
Побачить хочеш у вогні?
Скоріше ляжеш в домовину,
І перевернешся в труні!
Засланці, дау, лугандони,
Розперезалися вужі.
Та вже наведені «понтони»,
Не прижилися в нас чужі.
Живуть татари і євреї,
Давно в Україні живуть.
Разом із нами люблять неньку,
Як рідну матір бережуть.
А цих непрощених чужинців,
Правнуків злодіїв і вбивць.
Тобі відправим на «гостинці».
Щоб ти дарунками вдавивсь!
Не тут ваш тато народився,
Невже забув ти сукин син.
Бліц – кріг тобі тут не судився,
Ще памятаєм Чигирин!
Закінчать зрадники й іуди,
Як Брюховецький у петлі.
На Чорну Раду вийдуть люди,
Горіть вам в пеклі у смолі.
Ми мирні й добрі українці,
Та все ж не стерпимо хулу.
Ті що прийшли раніш чужинці,
Получать й вдома по .уйлу.
І нагадай про це засланцям,
Не знайдеш раю тут жидам.
Не має місця в нас маланцям.
Щоб не скінчили, як Саддам!
Спливли Майдани із нірвани
З Дніпра водиці зачерпнуть.
Могили наші і кургани,
Криваві хмари розменуть!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517685
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2014
автор: Дід Миколай