В любистку,
в руті-м’яті
стоїть край шляху
біла хата
і жде мене,
і жде…
А я в світах,
а я в дорогах,
шукаю щастя у містах
і зрідка згадую
тебе…
Пробач мені,
моя матусю!
Ще крок, ще два,
і я
вернуся...
А дні
космічним пилом –
вже й сивина,
та інша хата
жде,
край шляху
жде мене.
Тривоги, сумніви,
кохання,
і праця
день у день…
Це все – життя,
це все життя!
А там де роси
чисті-чисті,
там, де любисток,
рута-м’ята,
стоїть край шляху
біла хата
і вже не жде,
не жде мене!..
Створено 28. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано вперше
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2014
автор: Т. Василько