вже осінь, друже мій, вже осінь
он вітер вербу роздяга
тягне за руки молить просить
ще мить і верба скаже "та"
й махне рукою вечір тонкий
наллє у келихи вина
заколихають в полі роси
і ... і закохає їх весна...
весна пробудить місяць човен
на річку, - не тягни весло
жаби по річках воду носять у решеті
не повезло, ця осінь, друже, стан чарівний
душа і тіло і лице
золотом крашені повіки
курчатко виросло й яйце жовтеньке
пух на скронях фарби на зелень
на поріг клади майори квіти влади
цілуй мене, мої долоні
нижче, ще нижче все оце...
поки на дворі сонце косить
травичку в зорях водоспад
холодить ступні ноги босі
цілуй скоріше .....невпопад.......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517625
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2014
автор: Ольга Ратинська