Війна забирає на небо найкращих,
майбутніх батьків синів своїх й дочок…
Ти так рано пішов і не попрощався,
лишивши для нас лиш туги шматочок
у серці, що вічно тебе пам’ятатиме,
і сльози - не сльози, а крики й вода…
Ніколи, ніколи не станеш ти татом,
не колихатимеш сина, щоб він засинав…
як тебе колись колихали батьки,
за тебе молились, коли сильно боліло,
а зараз в дорогу останню, квіти й вінки,
віддав ти життя своє за Україну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517484
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Юра...