Ти правду власну смакував? І як?
Гірка чи кисла? Та невже солодка?
Така, можливо, й гірша: мов болото,
Затягне і спокусить. Мов ілота,
Тебе охопить безкінечний страх...
То ж витри ноги об свої гріхи!
Чи малодухий? Може, ти безгрішний?
Без первородних таврувань і тисняв
Пробрався з раю? Дихаєш не киснем?
Чи ти ніколи не бував лихим?
Чи ти ніколи не брехав собі?
А зараз? Пане, будьте так ласкаві,
На власних сонцях помічайте плями,
Що їх уміло приховав лукавий.
Рівняйте за життя свої горби!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517374
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Siya