[i]Спроба долучитися до сучасного російського верлібру[/i]
тієї ночі я не лягав спати -
за вікном пронизливо свистів вітер,
міст розвели - штормове попередження
й ані звуку більше - я зберігав мовчанку
бо вітер хіба переб"єш? - отже,
я уважно дослухався вітряної пустки,
порожнечі водніх глибин
та власних порожніх думок.
Алкоголь у хаті майже вичерпався, бадьорість вичерпано
я відпливав, пускаючи з рук усі до однієї нитки,
йшов собі з дому й тинявся
гладесенькими асфальтовими простирадлами,
піднесений до небес, очікував перших крапель
грози, що насувалась, колоті рани
вогнів на пришвартованих човнах,
крізь сито вій бачив я світло
занімілими пальцями відчув як затремтіли стіни
коли вона увійшла до кімнати,
повернувши на місце мене,
у білому сяєві, чи може
то було неприродньо ясного відтінку плаття?
Вона розповідала історії про віддалений всесвіт
де нав"язувати правила нема кому,
де кожен заповнює собою усе,
таким чином припиняючи власне існування,
про те, як це насправді чудово - пізнавати порожнечу
поміж зірками
сузір"я лебедя.
я мовчав, не в змозі заперечити,
замало розуміючи, щоб погодитись -
всього лишень уважний слухач голосу звідтіль,
з глибокого забуття
власного страху.
Ранок вийшов похмурий,
на підлозі налило дощову калюжу -
вікно лишили відчиненим, завіси геть вимокли.
В газетах написали, що напередодні
серед грозових хмаровищ було помічено
якийсь невідомий літаючий об"єкт -
можливо, то була шарова блискавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517320
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2014
автор: Saturnus