Сивіють скроні... – Ну і що ж?! –
Сліди чужі змиває дощ.
На серце теплий промінь ліг
комусь на сміх, мені на гріх.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ах осінь, осінь, як весна,
така ж п’янка і чарівна,
на клич її вертаюсь знов
в країну з іменем Любов.[/i]
Комусь на сміх, мені на гріх
життя люблю я більше всіх,
а ще люблю її одну –
зірницю вранішню ясну.
[i]Приспів.[/i]
Зірницю вранішню ясну
в своєму серці я ношу.
Сивіють скроні... – Ну і що ж?! –
Сліди чужі змиває дощ.
[i]Приспів.[/i]
Створено 8. 06. 2002 року (01:20 – 01:25), м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 59;
2. "У колі друзів". Львів: "Плай", 2007. 72 с. – С. 59
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517222
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2014
автор: Т. Василько