Це не талант, це є самотність, друже мій.
Велика прірва з чорними зубами,
Яка заковтує поспішно вихор мрій,
Розщеплює його на кварки й нанограми.
Це не талант, це тиша забуття,
Заповнена неіснуваннями між снами.
То є не душі поруч, а тіла.
Не словом скривджені, але ножами.
Скажи, ти чуєш, як вони кричать,
Коли всередині катую Бога?
Вважали, Хіросіма - кам’яна печать,
Прививка від усього злого.
Я оніміла, стратила слова.
Спалила серце з місяцями.
Моя країна нині як сльоза,
Як цівка крові між рубцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517218
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2014
автор: Night