бо коли прокинутися і пропустити
світанок
сумно-солодкий присмак витатиме в повітрі
пропустити світанок лиш тому що
тоді розкриваються квіти
оживають і тягнуться до сонця
вверх
бо їхня фривольність досягає зеніту
неба
а у тебе агнофобія
бо у тебе страх до тих квітів
і щоб прокинутися ти пропускаєш світанок
одурманена сумно-солодким присмаком
ти добила до копила свою нетерпимість
до тих хто завжди тягнуться вверх
до квітів світанкових
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517079
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Doll