Скільки ще тепла ховають у собі її слова...
Мабуть, значно більше, ніж рожево-сонячні вуста.
Всі ідеї, котрі продукує юна голова,
Зрештою, з`їдає натовп холоду в брудних містах...
Й усе, що ставалось особисто з нею вдома
І траплялося безпосередньо вже на вулицях,
Нібито було заздалегідь їй так знайомо,
Що, здавалося, колись давно це вже відбулося.
Скільки ще любові може поміститися в очах,
В усмішці чарівній - диво-казки й світлого добра...
Як багато сонця у її туманах і дощах!
Стільки щастя на її планеті, котру я обрав...
ДТХ
13.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517009
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Микита Баян