Забрали тата в армію давно -
На полігон, а потім на АТО.
З тих пір світлину рідного отця
Дитина притискає до лиця.
Згубили сміх малі її вуста.
Серйозність увірвалася в літа.
Не хоче спілкуватися ні з ким.
Лиш молиться, щоби прийшов живим.
Дзвінок від тата (слава небесам!)
Дарує віру, блиск її очам.
Та смуток не вивітрює чомусь.
І ось з АТО вертається татусь.
Та не додому, в госпіталь іде.
Бо ранений, осколки в тілі є.
Та дух в дитини й татка бойовий.
Спасибі Богу, що лишивсь живий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516926
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)