Схилилось небо над землею сивочоле,
Немов би хоче рани їй згоїти.
Твоя оспівана,сльозами вмита доля,
Твої розкидані світами рідні діти.
О,Україно,чим Тобі зарадить ,
Вже сил нема дивитись ,як вмираєш,
Твої сини і дочки безпорадні,
А той Вакула очі всім «втирає».
Роблю я виключення з християнської моралі:
І ворога волію бачить мертвим,
Невже війні цій «братській» нема краю,
Та скільки демонам цим Україну дерти.
Десь правда та покрилась сірим мохом ,
А може схудла від дрібних достатків?
Ой схаменіться,бо все вийде боком,
Залиште часточку якусь хоч для нащадків.
Вже будували на піску палаци,
А ви на крові хочте збудувати.
Не буде вам у цьому світі царства,
А в вічності у крові вам купатись!!!
На Богові ви бізнес розгорнули
І людям затуманили ви мозок,
Та зовсім скоро ,люди вже проснулись,
У славі Божій згине ввесь той морок.
09.08.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516764
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: леся квіт