Короставіє вись чола гадками,
а серце просить: полюби,
і не рахуй життя своє роками –
в обіймах миті погуби.
Погуба та, мов зоре-птаха, злине
ген, де блакитні небеса,
і там вона зорітиме щоднини,
щоб заздрив люд: яка краса!
Створено 16. 01. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 81.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516695
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: Т. Василько