Скажи, що у очах твоїх, доле?
Що сховала в своїм рукаві?
Може, серце сполохане й кволе,
але думи безцінно-живі.
Може, ще не один раз упаду,
я розбившись об камінь і біль,
але все ж піднімусь, як принаду,
пригубивши піднесену сіль,
що мені подаси ти ласкаво,
моя доле. Втомилась мабуть...
За вікном знову сиро, сльотаво.
Спомин року минулого чуть
піднімається й хоче злетіти,
але листям пожовклим його
засипає, прирікши зотліти,
серед барв веселкових цього
незбагненного, дивного світу.
Моя доле, умита слізьми,
нерозумна, ти хочеш спинити
бідну душу з чужими крильми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516448
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2014
автор: Ксенія Фуштор