Рельси колій в’яжуть невід,
щоб спіймати заметіль,
мій трамвай іде у невідь –
на пероні ти не стій.
[/i]Приспів:[/i]
[i]Прощавай, моя недоле,
прощавайте, люди злі,
що згубив я у неволі,
не розсію по землі.[/i]
Невідь, невідь, наче казка,
може, там гуляє смерть,
якщо буде її ласка,
візьме мене в круговерть.
[/i]Приспів.[/i]
А якщо буду, буду я,
з нею я буду на “Ти”,
може, може, побудую
терем на усі світи.
[/i]Приспів.[/i]
Смерть, життя – то гра азартна,
доля – ризик – смак вина,
наливає жінка гарна –
пити треба всім до дна!
[/i]Приспів.[/i]
Створено 11. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 61.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516394
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: Т. Василько