Роки минають швидко й непомітно,
Насичене життя, для кожного із нас.
Стійке, лише твого обличчя світло -
Тому душі твоєї, не торкнувся час.
Роки минають – сивина на скронях
І вже немає тому часу вороття.
Але є мудрість й досвід у долонях,
Що робить іншим розуміння про буття.
Роки минають, зміна покоління -
Онука все частіше двері відкрива,
Радість її немов благословіння,
Що кріпить в твою спину два крила.
Роки минають, батьку, та ми вдячні:
За той взірець, що ти закарбував;
За Батьківський поріг, де не було нам лячно
І за родину нашу, що оберігав.
Роки минають, батьку, але квітне -
Духмяний сад, котрий із року в рік саджав.
В його корінні щось родинне -
Те «щось» - це праця, якої нас навчав.
Роки минають, але ти не обертайся -
Щиро радій сьогоднішньому дню.
Любій негоді, саме в очі посміхайся,
А я, за тебе, Бога помолю.
Роки минають, батьку, та для тебе -
Це тільки половина всіх доріг.
Вже завтра оксамитова настане днина -
Крокуй сміливо, перейшовши цей поріг. .
08.08.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516354
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.08.2014
автор: Мира С