Ти байдужий людських страждань,
Повен заздрості й злості,
Для здійсне́ння своїх бажань
Покликав ворога у гості.
Цим рід свій ти смів проклясти,
Своїм гріхом проклавши шлях,
Не уявляю, як живеш зараз ти
З таким тягарем на плечах.
І безрідні по світу блукають,
Непотрібні ні тут, ні там,
Від добра добра не шукають,
Ти нарешті собі затям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516252
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: LizaZ