Життя не переходить із роками на курсив,
Зеленими залишаться вже зірвані плоди,
І хай ми ще не бачимо печальних перспектив,
Та в шепоті осінньому звучить самотнє "ти",
Не зможуть твої очі відшукати наш проспект,
Ти можеш не почути тихий відголос душі,
Лише закривши очі, ти знайдеш в думках момент,
Де ми удвох ховалися під дахом від дощів,
Прийде той час, коли ти все згадаєш, як було,
В майбутній ностальгії не блукатимеш одна,
Звучатиме твій голос у дзвіницях перед сном,
Застигне твоя усмішка на березі Дніпра,
Ходитимуть по вулицях твої старі сліди,
Лунатиме у скверах твій знайомий серцю сміх,
У погляді людей побачу знов твої світи,
Твої бентежні мрії, що відкриті не для всіх,
І кожен день наповнює мільйонами ідей,
Тримаючи мій розум у напрузі силоміць,
Ти будеш йти зі мною до світанку між алей,
Суцільним світлим образом в вузлі знайомих місць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2014
автор: VDMK