Так хотілось коханою бути,
Розчинитись в обіймах твоїх, у очах.
Ти ж букет простягнув із цикути
Та і той, з плином часу, тихенько зачах.
Серце вмиє сльозою спочинок,
Як із неба вечірня та зірка впаде.
Як уміла, вела поєдинок,
Присуд долі - одна - чорноти резюме.
Запеклася в душі сіль прощання,
Ворожбиткою спека дістала вуста.
Прийняла би любе покаяння
Та для тебе я стала чужа я - не та.
07.08.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2014
автор: Валентина Ланевич