Його чекаю, рідна моя, нене,
Він просто з війська перейшов в АТО,
Тоді ще жито врунилось зелене,
Ми мріяли купить нове авто…
Служив він не далеко, біля дому
І в нас не було зустрічі жалю,
Він мене, мамо, не віддасть нікому,
І я його, як сонечко, люблю…
Коли повернеться і засіяє сонце,
Я постелю йому яскраві рушники,
І з ними у вишиваній сорочці,
Пройдемо ще незвідані шляхи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516114
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Віталій Назарук