Як солодкі хвилини миттєві, на жаль…
Липень сонцем сховався за обрій…
У стосунках між двох засинає мораль,
Чи потрібно хоч щось? Їм так добре!
Пожовтілі листки з вишні впали в траву…
Літо жадібно час витрачає:
Ще квітує, співає, пече, ще зірвуть
Стебелинку зеленого краю…
Ліс чи поле в стежках… Двоє там, де туман…
І крізь нього не видно "сьогодні"…
В поїзд вскочили, швидко зірвали стоп-кран,
Вибирають один із вагонів…
Серпень ріже колосся серпом… По стерні
Не підуть… Постіль ніжна та біла…
Хоч вагон і чужий, у чужій стороні,
Тільки так не кровлять рвані крила…
Два фужери по вінця налиті. Вуста
Ловлять краплі смоли вогняної.
Це майбутнього пляшка, а може й не та…
Не гадають – кохають обоє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2014
автор: Олена Камінська