Журились вчора ми обоє
Про нашу долю нелегку.
Короткий час я був з тобою,
Дивився на одну таку:
Таку просту і незвичайну,
Таку близьку і чарівну!
Свою легенду, свою тайну,
Свою омріяну весну.
Дивився на твоє волосся,
Яке зсувалось на чоло,
Розказував, що довелося
Мені стерпіти за нас двох.
Дивився в милі твої очі,
В які давно, як в прірву, впав!
І довгий час цієї ночі
Я тихо плакав і не спав.
Комусь любов – красиві звуки,
Чарівна казка для дурних.
І знати про душевні муки,
Це – вибачайте! – не для них.
Не вийшло з цею, - то з другою
Коротке щастя він знайде.
І так дорогою легкою
Усе своє життя пройде!
Я жити так зовсім не можу.
Хай навіть серце загублю,
Хай цю любов, як кару Божу
Несу!
А все ж таки – люблю!
І зовсім іншої не треба.
Достатньо того, що є ти.
Мій Ангел зоряного неба,
Носій чеснот і доброти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2014
автор: dovgiy