Ви відчули: пахне рання осінь,
Що повітря має інший смак?
І пташки, неначе безголосі.
Занімів, колись гучний байрак..
Вся природа, ніби замовкає.
Мабуть, щось очікує вона.
І осінній сум, мов огортає.
Що чекати осінню? Хто зна?
Ранки перламутрові, прозорі.
Це, звичайно, дуже я люблю.
І поля квіткові неозорі
У душі надовго збережу.
Та коли пташки полинуть в вирій,
І заплаче небо, як завжди,
Обійми мене міцніше, милий,
І печаль у серці пережди.
Швидко це пройде... не бійся.
Осінню ранима так душа.
Витри мої сльози і засмійся...
Ось уже і смуток покида..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2014
автор: Н-А-Д-І-Я