Ви пам*ятаєте свою першу серйозну літературу? Таку, яка змінює світогляд, яка забивається цвяхом по саму «шапочку» у твою свідомість, і нічим вже її звідти не видовбеш. Перший досвід дорослого життя, але у дуже маленькому флаконі, без серйозних наслідків. Ніби взяла плаття напрокат, приміряла, поносила, побачила, як ж то має бути для тебе конкретно – і віддала. Така собі бета версія життя – серйозна література.
Мене виховала Шарлотта Бронте. Моєю ПСЛ є «Джен Ейр». Вперше прочитала, коли мені було 11. І після того 4 рази на рік – стало правилом, традицією, святом, обов*язком – я перечитувала це вмістилище ідеалів, черпаючи натхнення брести проти течії.
Я знала, що буду однолюбкою. Я просто не могла бути іншою. Надто після того, як мене виховала жінка з роду Бронте.
Це стало моїм даром. Або ж моїм прокляттям – у різні пори року я бачу це по-різному. Проте я знаю, що якщо я вже своє серце віддала одній людині, іншій нічого не залишиться, крім серцевої сумки. Це ніби постійні зуби: якщо вибити котрийсь з них, на його місці інший вже не виросте.
І навіть якщо прийдеться все життя прожити без рідної людини поруч, поки є небо, дерева і хмарки, я не сама. І не самотня.
… Або я просто не вмію любити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516010
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Дагней