Із мене сочаться слова,
Немов підліткові гормони…
А з тебе квіти,сонця і трава,
Небесні,дивні напівтони!
Ти,немов Господня флейта,
Ти-голос віщого Творця…
Не жалію для себе меду,
Я у водах твого лиця!
Раптовим імпульсом спонтанності,
Ти виведеш мене за острови обмежень…
За межі сумнівів у власній вартості,
І камери суспільних спостережень,-
Мене не зафіксують,обійдуть:
Вони шукають привід,а не суть…
Вони шукають помилок цикуту,
Щоб готувати вироки для суду!
Із мене сочаться слова,
Немов підліткові гормони…
Я з тебе черпаю дива,
Не зважаючи на жодні заборони!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2014
автор: Той,що воює з вітряками