Колись питали - ще не почалась війна -
В зозулі - метронома лісового -
По скільки років їм життя земного
Нарахувала чи наврочила вона.
Вона відповідала слушно, ніби влад,
А може, так, без ліку, без рахунку,
Як намистини, на тендітну струнку
Свої "ку-ку" низала суто наздогад.
Та намистин завжди був закороткий лік,
Здавалося, зозуля помилилась
Чи так комусь за щось вона помстилась,
Своїм "ку-ку" навмисно вкоротила вік.
Тепер забуті всі питання до зозуль,
В гаю вже нині інші метрономи,
Рахують биті каски і шоломи,
Крапки фінальні ставлять знаками від куль.
Лежать гаями - голова до голови -
Всі ті, хто у зозуль колись питали,
Кому зозулі різне накували,
Кому дістались без імен й хрестів рови...
...І їм усім не вірилось, що кулі
Лічбі слухняні віщої зозулі.
2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515800
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Максим Тарасівський