Ти на груди у дзеркалі дивишся, мов на... провину.
Поруч стань! Порівняй. Я хіба не тендітна така?!.
Не повіриш... Коли у коханні народиш дитину,
буде в грудях у тебе на двох дітлахів молока!
Зізнавайся! Засмучена ти ЧЕРЕЗ ЦЕ, моя мила?!..
Потерпаєш уже від гидких глузувань розбишак?..
Як не виросли груди i... дещо, то – виростуть крила!
То ж не бачу біди у "нещасті" твоїм! Аж ніяк.
Недовірливо дивляться в душу глибокі і... згубливі очі.
За буйки запливатимуть хлопці – потонуть. Авжеж...
Ти ще вірити в силу жіночу і чари майбутні не хочеш.
Розумію, мала... Та від себе хіба утечеш?
Чи бувають щасливими дýші з такими... очима?
Чи щасливі жінки на землі із такими... крильми?
Хто вже як... Та, повір, це – найменша у світі причина
не любити себе. В нелюбові сутужно вельми...
Бог тебе не образив. Худенька, але – світлолиця.
Звісно, люблять цяцькатих (здебільшого) чоловіки.
Та... коли наберешся душевного світла по вінця,
доведеш всьому світу, що груди – не тільки цяцьки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515683
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2014
автор: Тетяна Яровицина