Ми такі однотипні і передбачувані
Ходимо на побачення по пробачення...
Казкою завченою звеселяємо,
А іржі на серденьку не помічаємо...
Ми такі невеселі і перебірливі,
Посмішки сприймаємо недовірливо...
І вже, варто комусь тільки нахмуритися
Ми і собі починаємо скулитися...
Завжди ми на себе лише ковдру тягнемо
Завжди потайки до дисгармонії прагнемо.
Заперечуємо, розвінчуємо, не сприймаємо,
Сліз гірких із небес вкотре не помічаємо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515680
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.08.2014
автор: Віктор Банар