Сірий вітер, сизе пір’я, через хмари битий шлях.
Попід крилами лопоче, б’є тривожно по полях.
Долечу я, повернуся, хоч надламане крило.
Сірим вітром, білим снігом сиве небо занесло.
Символ Сонця у долоні і набої на плечі.
Руна долі на шевроні – перехрещені мечі.
І здригнувся парашут – під ногами темна прірва...
Сірий вітер, сірий вітер – не розірве, не розіб’є!
Хай же хижий не помітить
Темним оком нашу зграю.
На небесному шляху –
Хай недоля оминає.
В небі голуби летіли...
Ми повернемось в наш край.
Ти чекай, моя голубко,
Свого милого, чекай!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515678
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 05.08.2014
автор: Мечеслав Рисич