Іду смиренний, йду один,
у душу віє свіжий ранок,
там простір голубих глибин
лишає світлий свій серпанок.
Зітре слід кроків вогняних
в країні мрійній, без тривоги,
і хоровод зірок ясних
у даль показує дорогу.
Йду – голос тайний тріпотить:
– Які квітки, які звучання,
яких химерних марень мить
перекладеш в пісні незнані?
Николай Лилиев
Вървя смирен, вървя самин
Вървя смирен, вървя самин,
в душата лъха утрин свежа,
и там просторът странносин
разстила свойта светла мрежа.
Избиват огнени следи
в страна мечтана, непозната,
и хороводи от звезди
бележат път в далечината.
Вървя, а таен глас трепти:
— Какви цветя, какви съзвучия,
какви несбъднати мечти
в незнайна песен ще заключиш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515560
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 04.08.2014
автор: Валерій Яковчук