Біленька хатина, двері світло сірі,
Повернувсь додома хлопець у мундирі,
Подививсь на маму і сльоза злетіла,
За короткий термін мама посивіла.
Заламала руки - обняла синочка,
За цей час для нього вишила сорочку,
Тато пакнув люльку, підійшов до сина,
Кольором червоним сяє сорочина.
Накриває мати нову скатертину,
Як я тобі рада, мій рідненький, сину…
Добре, що не звістка, добре, що не втрата,
Що живого стріли із війни солдата.
А на тому боці, розмістили «гради»,
Родичі з Росії б’ють по наших – гади…
Може з-за кордону брат стріляє в брата,
Його теж чекає у Росії мати.
Ти прийшов додому, повернувся сину,
Доля така в тебе берегти Вкраїну…
Бо «брати» шматують на куски державу,
Ти за честь воюєш, за наш мир і славу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515479
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2014
автор: Віталій Назарук